Болгарський тенісист Григор Димитров провів пресконференцію після перемоги над 15-м сіяним Якубом Меншиком у другому колі Вімблдону
– Григоре, здається, всі могли побачити на корті, наскільки ви були щасливі після цієї перемоги. Поділіться своїми враженнями.
– Це був чудовий матч. Думаю, це все, що можна сказати. У ньому було абсолютно все. Я намагався залишатися максимально зосередженим протягом усього поєдинку. Вважаю, що умови також були дуже непростими, особливо на початку, коли сонце світило просто в очі. До того ж було трохи вітряно. Потім довелося закрити дах. Протягом матчу було чимало різних моментів, коли ініціатива переходила від одного до іншого. Я дуже радий, що зміг настільки, наскільки це було можливо, контролювати гру суперника і показати хороший теніс саме тоді, коли це було найбільше потрібно.
– Ця перемога стала для вас особливою. Що вона означає на цьому етапі вашої кар’єри, враховуючи, що ви перемогли Меншика, який зовсім нещодавно грав у півфіналі Ролан Гаррос?
– Насамперед Якуб чудовий боєць. Ми вже кілька разів грали один проти одного, і мені дуже подобається те, як він змагається. Можна чітко побачити, наскільки він прогресує буквально з кожним місяцем. Якуб ще зовсім молодий, і я впевнений, що в майбутньому на нього чекає багато великих результатів.
Що стосується мене, то я завжди високо оцінюю свої шанси, коли граю на траві, особливо тут. Звичайно, ця перемога дуже багато для мене означає. Але водночас, мабуть, моя перемога в першому колі мала для мене ще більше значення – у хорошому сенсі. Через усе, що цьому передувало, через можливість знову вийти на корт і зіграти перед глядачами. У будь-якому разі я неймовірно пишаюся тим, що зміг показати хороший теніс, залишатися самим собою на корті й отримувати від гри справжнє задоволення. Саме цим я найбільше задоволений і пишаюся.
– Наскільки ви намагаєтеся самі створювати для себе позитивну енергію або перетворювати негативні емоції на позитивні під час таких матчів? Сьогодні глядачі були на вашому боці. Чи свідомо ви намагаєтеся себе підбадьорювати?
– Думаю, зараз, на цьому етапі моєї кар’єри, найважливіше для мене – бігти власну дистанцію. Саме це зараз має найбільше значення. Як я вже казав, між перемогою та поразкою існує дуже тонка межа. Ми всі це знаємо. Неважливо, вам 35 років чи 25 – у цьому сенсі всі перебувають в однакових умовах.
Особисто я зараз намагаюся витиснути із себе щось більше. Саме тому й кажу це з усією повагою: зараз я просто біжу власну дистанцію. Я хочу вдосконалювати ті аспекти, які, на мою думку, ще можна покращити. Те, чим я, можливо, нехтував раніше або чому не приділяв достатньо уваги протягом кар’єри чи навіть минулого року. Саме тому поруч зі мною є багато людей, які постійно нагадують мені про ці фундаментальні речі. Зараз я більше зосереджений саме на цьому, ніж безпосередньо на самій грі.
– Ви дивитеся футбол? Завтра будете вболівати за Мексику?
– Ви зараз поставили мене в дуже незручне становище (посміхається). Так завжди буває, коли мова заходить про Болгарію і Сербію. Ви справді поставили мене в складне становище.
Так, я дивлюся футбол, але цей матч буде непросто подивитися – він починається дуже пізно. Тож, мабуть, мені доведеться підтримати когось, хоча я й не зовсім об’єктивний. Мені також дуже цікаво було дивитися матчі чемпіонату світу й спостерігати, як команди розвивають свою гру, як футболісти справляються з тиском. За останні кілька днів я побачив кілька матчів, у яких добре відчувалися емоції та справжній ентузіазм. Це мене надихнуло. Я взагалі дуже люблю спорт. Якщо в ньому є чудова історія і велике серце – я вже зацікавлений.
– Для багатьох спортсменів після травми найважче не повернути фізичну форму, а знову змусити себе психологічно йти до межі. Як ви працюєте над цим? Це те, що закладено у вас від природи, чи цьому можна навчитися?
– Цьому вчишся. Справді вчишся. Страх – не ваш друг. І знову ж таки, тут теж існує дуже тонка межа. Якщо ви хочете виходити на корт і змагатися на найвищому рівні, потрібно бути готовим постійно штовхати себе до власної межі.
За свою кар’єру я пережив і невеликі травми, і серйозну травму, і те, що сталося минулого року. Але тоді виникає питання: навіщо я тут, якщо не готовий знову ризикнути всім? Якщо цього бажання більше немає, тоді й немає сенсу продовжувати виступати на найбільших турнірах нашого виду спорту, таких як Вімблдон.
Звичайно, може статися що завгодно. Я можу знову травмуватися. Можу підслизнутися. Може бути просто невдалий день. Усе це – частина спорту. Але потрібно психологічно змушувати себе залишатися максимально свіжим та уважним і чесно відповідати собі на запитання: чого ви насправді хочете і як саме хочете цього досягти.
У голову постійно приходять різні думки. Я повинен приймати їх, а не боротися з ними. Якщо ж намагатися силою їх придушити, думаю, стане тільки гірше. Навіть сьогодні під час матчу були моменти, коли, якби я психологічно впорався з ними краще, усе могло скластися інакше. Можливо, я переміг би у трьох сетах, а можливо, матч взагалі пішов би в інший бік.
Зараз я просто працюю з тим, що є переді мною, і намагаюся не надто багато думати. А це, мабуть, одна з найскладніших речей у нашому спорті. У вас є буквально частка секунди, щоб ухвалити рішення. Мені потрібно було залишатися максимально присутнім у моменті, знову й знову повертати себе до гри та просто нав’язувати супернику свій теніс. Це щоденна праця. Ви не прокидаєтеся одного дня з уже сформованою психологічною стійкістю. Потрібно постійно оцінювати, що для вас справді є важливим.
Як я вже сказав, протягом минулого року моя увага була зосереджена не стільки на самій грі, скільки на багатьох інших речах. Саме тому зараз я кажу, що біжу власну дистанцію і моя конкуренція сьогодні виглядає зовсім інакше. Я знаю: якщо зможу правильно скласти всі елементи докупи, то й моя гра виглядатиме зовсім по-іншому.
– Давид Налбандян був видатним тенісистом, але за стилем гри він дуже відрізнявся від вас. Що саме він привніс у вашу команду? І ще одне запитання: чи брали ви участь у створенні моделі годинника UltraFino Rotondo, яку зараз носите?
– Почну з другого запитання, тому що мені ще ніколи не ставили його на пресконференції. Це сімейний бізнес. Ми співпрацюємо вже багато років. Постійно обговорюємо різні ідеї, ділимося думками, обмінюємося поглядами. Думаю, кожен робить свій внесок у розвиток бренду по-своєму, у дуже конкретний і технічний спосіб. На початку було багато розробок і тестування. Для мене це, мабуть, була найцікавіша частина процесу. Зараз бренд уже став набагато впізнаванішим, і мені неймовірно подобається спостерігати, як він розвивається. Водночас я радий, що нам вдається зберігати свою унікальність і залишатися таким нішевим брендом.
Я дуже пишаюся Родольфо та всією його родиною. Усі вони доклали величезних зусиль, щоб створювати по-справжньому унікальні речі. Rotondo – одна з моїх найулюбленіших моделей. У мене досі збереглися одні з найперших екземплярів. Саме на прикладі Rotondo, думаю, найкраще видно, наскільки далеко ми просунулися.
Зараз ми працюємо над багатьма новими проєктами. Уже є чимало цікавих ідей, які поступово втілюються в життя. Думаю, попереду на бренд чекає дуже світле майбутнє. Мене це справді захоплює, тому що це одна з моїх найбільших пристрастей.
– А що можете сказати про Давида Налбандяна?
– Він дуже особлива людина – і я кажу це в найкращому сенсі. Ми почали спілкуватися ще раніше. Насамперед хотіли краще пізнати одне одного. Я не хотів просто запросити когось до своєї команди заради самого факту. Мені завжди дуже подобалося дивитися, як Давид грає. Одного разу ми навіть зустрічалися на траві. Для мене той матч склався не надто вдало. Це було багато років тому на турнірі в Queen’s.
Мені завжди подобалося, наскільки безстрашно Давид виходив на будь-який поєдинок. Він неймовірний боєць. Минулого року, коли я повертався після травми, саме такого поштовху мені й не вистачало. Йому вдалося ніби знову запалити в мені щось – певні речі в моїй свідомості, які, образно кажучи, вже вкрилися пилом. Давид зміг спрямувати мене в правильному напрямку. Робив це дуже авторитетно, але водночас надзвичайно скромно. Те, як він доносить свої думки, ніби пробуджує в тобі щось нове. У цьому він справді дуже сильний.
Що ж стосується самої гри, то ми працюємо лише над кількома максимально конкретними аспектами. Моя гра вже достатньо сформована. У певних ситуаціях якихось секретів уже немає – суперники добре знають, чого від мене очікувати. Але я розумію, що мені недостатньо просто грати в хороший теніс. Я повинен у потрібний момент знаходити інші рішення, показувати інший теніс, який суперник не завжди здатний передбачити. Саме так я хочу знову повернутися на вершину, тому що це моя мета. Коли граєш проти таких суперників, як сьогодні, неможливо просто стояти на задній лінії й обмінюватися ударами. Це не спрацює. Мені потрібно розвивати іншу сторону свого мислення, своєї гри та поєднувати це з фізичною підготовкою.
– Чи можна сказати, що цей тиждень став для вас своєрідним психологічним зціленням після всього, що сталося?
– Так. Кожна перемога – це прекрасно. Все дуже просто. Як я сказав ще на корті, знаю, що це може звучати як кліше, але для мене зараз справді справа не лише в перемогах чи поразках. Я щасливий. Не зрозумійте мене неправильно – звичайно, я дуже щасливий.
Без жодних сумнівів, цей тиждень став для мене найкращим за останні дванадцять місяців. Я також дуже вдячний за можливість виступати тут. Якби не це, мені, ймовірно, довелося б грати кваліфікацію. Вімблдон поставився до мене просто чудово, надавши wild card. Я лише хочу максимально скористатися цим шансом.
Понад усе я просто готував себе до цього моменту. Щодня змушував себе працювати ще більше. Лише я знаю, через що мені довелося пройти за останні кілька місяців. Але це вже позаду. Зараз я перебуваю у третьому колі Вімблдону. Моє тіло досить добре витримує навантаження. Чесно кажучи, більше й додати нічого. Це моя нинішня реальність. Це чудово. Це зараз переді мною, і саме з цим я працюю.
У нашому спорті ми майже не маємо часу по-справжньому оцінити такі моменти й насолодитися ними. У мене є лише кілька годин, після чого вже потрібно починати підготовку до наступного матчу. Тому я намагаюся якомога більше жити теперішнім моментом. Приймати його, цінувати, робити все правильно: добре харчуватися, відпочивати, отримувати задоволення від того, що відбувається, а потім знову виходити на корт і займатися тим, що я люблю найбільше. А все інше… Як складуться карти, ми не знаємо. У нас є тільки сьогоднішній день, і саме на ньому зараз зосереджена вся моя увага. Загалом, як я вже казав, зараз я перебуваю в набагато кращому стані. Але попереду ще дуже довгий шлях. Сезон лише триває.
Наступним суперником Григора Димитрова стане італієць Маттео Берреттіні. Раніше тенісисти двічі зустрічалися між собою, здобувши по одній перемозі.