By player 
Екстретя ракетка світу Стефанос Циципас поспілкувався з журналістами після перемоги над чемпіоном “Мастерса” у Цинциннаті Артуром Фісом у першому колі US Open
– Вітаю з чудовою перемогою в чотирьох сетах. Як би ви оцінили рівень своєї гри сьогодні?
– Це був неймовірно складний із психологічного погляду матч. Я знав про це від самого початку. Артур провів дуже хороший турнір у Цинциннаті, тож я розумів, що маю справу з хорошим Артуром Фісом, який перебуває у чудовій формі. Моєю метою від самого початку матчу було намагатися залишатися на корті якомога довше. Тож психологічно я був готовий до великої битви. Я не знав, наскільки добре Артур сьогодні гратиме. Але єдине, що я міг контролювати – це те, як я поводитимуся на корті та як намагатимуся втримати себе в матчі якомога довше.
Я надзвичайно пишаюся тим, як сьогодні боровся. Було багато складних моментів. Матч був дуже важким психологічно, особливо коли ти ведеш у рахунку, потім програєш свою подачу й відчуваєш, що вже так близько до того, щоб, як ми кажемо в Греції, дістатися до криниці й напитися з неї води.
Загалом це була чудова перевірка моєї гри. Я вже давно не грав так. Тому максимально приємно знову побачити себе таким конкурентоспроможним і здатним повністю зануритися в ту неймовірну атмосферу, яку може запропонувати Нью-Йорк. Я отримав сьогодні на корті величезне задоволення.
– Стефаносе, ми знаємо, наскільки ви схильні до філософських роздумів, але чи можете зараз просто дозволити собі висловити радість від такої перемоги?
– Звичайно. Ви могли побачити це з моєї реакції після матчу. Насправді в останньому геймі я був дуже спокійним. Дуже спокійним. Я не надто багато думав про те, яким може бути результат уже через кілька розіграшів. Я просто грав кожне окреме очко. Не забігав надто далеко вперед. І було неймовірно приємно завершити матч ейсом. Це велика перемога для мене. І хоча, як ви знаєте, я вже досить давно виступаю в Турі, це одна з тих перемог, які справді додають чогось до моєї гри.
– Як би ви описали ті злети й падіння, через які пройшли протягом останніх кількох років, і як вони впливають на ваші нинішні відчуття?
– Дуже легко втратити впевненість у собі, особливо коли вже тривалий час не перемагав топових гравців. Саме тому я сьогодні настільки щасливий. Це важлива й дуже хороша перемога для моєї впевненості. Це один із тих моментів, на які потім можеш озирнутися й сказати собі: “Знаєте, у мене досі є та гра, яку я шукаю. У мене досі є ці удари, і якість нікуди не зникла”. Такі матчі дають мені максимально багато матеріалу для подальшої роботи.
Цього року я не так часто мав можливість грати подібні матчі. Мені не вдавалося проходити далеко на турнірах настільки часто, як хотілося б. Тому такі перемоги багато дають мені в плані особистого розвитку як гравця. Вони однозначно додають віри в себе й підтверджують сенс усіх тих жертв, на які я йду: того, наскільки наполегливо працюю, як приходжу рано-вранці на тренування, а після цього йду працювати в тренажерний зал. Саме про такі речі ти завжди думаєш у такі моменти. І про людей, які найближчі до тебе. Саме ці люди спадають тобі на думку, коли вдається виграти такий матч.
– Ви сказали, що ця перемога стала для вас певним підтвердженням того, що ви все ще здатні грати на такому рівні. Чи були в якийсь момент сумніви, що вам вдасться повернути свій колишній рівень?
– Знаєте, коли протягом тривалого часу не отримуєш достатньо підтверджень у вигляді перемог у таких матчах, це починає трохи засідати в голові. Думаю, це абсолютно нормально. Будь-яка людина – незалежно від того, найкраща вона у світі чи ні – збреше вам, якщо скаже, що в неї ніколи не виникає бодай невеликого сумніву або якоїсь думки, яка нагадує: “Тобі не вдалося довести цей матч до перемоги” або “Тобі не вдалося виграти такий матч у кількох останніх випадках”. Дуже важливо витримувати такі складні матчі, а потім бачити результат, заради якого ти так багато працював безпосередньо під час цієї боротьби. Важливо дозволити собі бути абсолютно вільним на корті та грати без будь-яких очікувань. Мені зараз надзвичайно подобається це відчуття.
– Що ви говорили собі у другому сеті, коли Артур вів 5:2?
– Що я собі говорив? Якщо чесно, у той момент я подумав, що гірше вже, мабуть, бути не може (сміється). Не знаю. Я просто намагався залишатися в моменті. Було б неправдою сказати, що я очікував зробити брейк. Я просто намагався грати очко за очком і не надто багато думати про те, яким може бути результат. Мені вдалося виграти кілька очок тут і там. Наскільки пам’ятаю, він, можливо, припустився подвійної помилки.
Я почав заходити в корт, раніше зустрічати м’яч і трохи більше атакувати. Кілька разів мені вдалося змусити Артура опинитися в захисті. І цей брейк певною мірою повністю змінив хід матчу. Я відчув, що повернувся в матч, і моя віра почала зростати. До того я не був упевнений, наскільки хорошим був мій рівень у той конкретний момент. Але коли мені вдалося зробити брейк, я подумав: “Тепер у мене є всі підстави вірити, що я маю шанс”.
– Стефаносе, що для вас означає відчувати те, що ви відчуваєте зараз, якщо згадати, в якому стані ви залишали цей турнір майже рівно рік тому? Я маю на увазі стан вашої спини. Ви тоді казали, що протягом кількох днів не могли нормально ходити. Якщо згадати, як ви тоді дивилися на своє майбутнє, і порівняти це із сьогоднішнім днем?
– Ви зараз змусите мене розплакатися. Боже… Я вже зовсім про це забув. Це був складний період. Минулого року після своєї поразки я два дні не міг нормально ходити. Як гравець я ніколи раніше не стикався з чимось подібним. Пам’ятаю, як сказав своїй команді: “Я не знаю, скільки ще це триватиме”. Це були дуже складні моменти. Але я залишався сильним. Я продовжував вірити. Десь глибоко всередині я знав, що в мене знову буде свій момент. Але той матч завдав мені дуже сильного болю – не лише психологічного, а й фізичного. Після цього протягом багатьох тижнів мене переповнювали сумніви.
– Перепрошую, що змінюю тему, але як ви відреагували, коли дізналися про дискваліфікацію Ніка Кіріоса через допінг? Це вас здивувало?
– Не знаю, що вам сказати. Якщо бути з вами абсолютно відвертим, я знав про це ще до офіційного оголошення. Я про це знав. Тож що я можу вам сказати? Просто скажу правду: я знав про все це ще до того, як було зроблено будь-яке оголошення. І коли побачив це в соціальних мережах, то подумав: “Ну ось, почалося”. Якщо чесно, я певною мірою цього очікував.
– Тобто ви знали про це заздалегідь?
– Я знав, що подібні речі відбувалися поза тенісними кортами. Ось що я вам скажу. Я не збираюся намагатися прикривати людину, про яку знаю правду. Я вважаю себе людиною, яка добре ставиться до всіх, але про таку поведінку я особисто чув у Турі. Я також чув від інших людей із того самого оточення, які розповідали мені про подібні речі. Тому, знову ж таки, коли я це побачив, то подумав: “Ну, якщо чесно, цього цілком можна було очікувати”. Єдине, що мене здивувало – що це сталося настільки пізно.
– Ви змінили свою тренерську команду цього літа. Наскільки ви шукали якихось фізичних чи технічних змін, змін безпосередньо у своїй грі, а наскільки вам просто була потрібна психологічна пауза від того, з чим доводилося мати справу раніше?
– Особисто я відчував, що мені це потрібно. Мені був потрібен інший голос. Мені була потрібна людина, яка принесе трохи більше спокою в мій тенісний світ. Раніше навколо мене було багато хаосу й багато шуму. Мені знадобилося багато часу, щоб у всьому цьому розібратися й усвідомити, що я просто більше не можу з цим справлятися.
Я також відчув, що подорослішав і подібні речі більше не допомагали мені так, як раніше. Можливо, коли я був молодшим, вони справді були мені корисними. Тоді мене це не так сильно турбувало, не так часто заважало мені й, скажімо так, не настільки сильно збивало з мого шляху. Але що старшим я ставав, то більше відкривав очі й розширював свій світогляд. Я більше бачив, більше переживав. І в цьому процесі я кілька разів втрачав самого себе. Зокрема, дозволяв собі грубі висловлювання, хоча особисто я не та людина, яка хоче так розмовляти з близькими людьми. Тому я безумовно про це шкодую.
Я також усвідомив, що, коли поруч із тобою є люди, які іноді пробуджують у тобі найгірше, а не допомагають проявляти найкращу версію себе – це одна з тих речей, які потрібно виправляти. Наскільки б сильно я не любив людину, з якою працював – мого батька – і хоча за межами тенісного корту в нас чудові стосунки, така динаміка більше не відповідає тому, що мені потрібно. Тому ця зміна справді була мені необхідна.
У другому колі US Open Стефанос Циципас зіграє проти “кваліфаєра” Ллойда Гарріса, з яким раніше не зустріався.