Від admin Колишній нападник збірної Франції Крістоф Дюгаррі поміркував про те, як Зінедін Зідан розпочав тренерську кар’єру.
Екс-півзахисник французької національної команди очолив її після відходу Дідьє Дешама.
– Чому йому знадобилося сім років, щоб прийти до цього?
– Зізу – неймовірно розумна людина, відразу після завершення кар’єри гравця він насамперед захотів зайнятися навчанням. Йому хотілося зрозуміти, як улаштовані речі, з якими він раніше не стикався, які не встиг вивчити чи спробувати. Він проходив навчання – в університеті та інших місцях. Він радився з великими керівниками, наприклад, із Франком Рібу [головою Danone], який пояснював йому, як функціонує компанія чи рада директорів. Він завжди хотів вчитися у найкращих – це так, але й учитися в принципі. Щоб сформувати власну думку та розширити горизонти можливостей.
– І вибір припав на професію тренера?
– Згодом одні двері зачинялися, а інші залишалися відчиненими. І осяяння прийшло, коли він опинився на полі із молодіжною командою «Реала». До того ж Зізу – чудовий товариш. Можливість спілкуватися та ділитися досвідом із тренерським штабом – це те, що він любить, те, що його живить. Футбол – це його життя, але й дружнє спілкування – також частина його життя. Отже, поєднання цих факторів і призвело його до тренерської роботи. Зрозуміло, невдовзі він відчув, що гравці до нього прислухаються, що його ідеї працюють та приносять перемоги. Він любить перемагати, він народжений для перемог і для суперництва з найкращими. Коли йому запропонували очолити “Реал”, він ухопився за цей шанс.
– До роботи з «Кастіллею» він був помічником Карло Анчелотті.
– Роль помічника Анчелотті – а раніше і Моурінью – дуже допомогла йому навчитися приймати рішення. Це допомогло йому остаточно визначитися з тим, яким тренером він хоче бути, а яким – ні. Він дуже спостережлива та скромна людина. Багато хто на його місці хотів би перескочити через етапи, але тільки не він. Він хотів взятися за цю справу, лише коли відчує у собі сили та готовність. Найчастіше люди, які зробили блискучу кар’єру, схильні думати, що все вирішується «просто»: мовляв, якщо вони були великими і видатними, цього достатньо, щоб досягти успіху в іншій сфері. Він швидко зрозумів, що це зовсім нова професія і що йому доведеться вміти слухати і вчитися. Саме тому він і досяг успіху, – сказав Дюгаррі.